парадигма
ПАРАДИГМА (від грецьк. παράδειγμα — приклад, взірець) — поняття, яке використовувалося в античному і середньовічному філософських дискурсах для характеристики відношення між фізичним та надфізичним світами, а саме: другий світ, зазвичай, слугував за П. для першого. Так, Платон застосовував термін "П." стосовно Ідей або Форм як доконечних взірців для реального існування. У сучасному дискурсі П. означає прийняту певним науковим співтовариством модель постановки та вирішення проблем, у яка забезпечує існування наукової традиції. Застосування терміна "П." у цьому сенсі було започатковане у праці Куна "Структура наукових революцій", де була здійснена спроба елімінувати із сучасного філософського дискурсу нормативістські (властиві, зокрема, неопозитивізму та критичному раціоналізму Поппера) образи науки. Останні, на думку Куна, призводили до хибного переконання в існуванні єдиного та загальнообов'язкового критерію науковості й раціональності. Концепція П. Куна, для якої засадничим є поняття "наукове співтовариство", спрямована проти надісторичної нормативності епістемологічних образів науки; наголошує на їхній функціональній залежності від панівного в дану історичну епоху способу діяльності наукового співтовариства; викриває умовність демаркаційної лінії, що відокремлює раціональну науку від нераціональних форм інтелектуальної діяльності. За Куном, наукова революція — це зміна П. (точніше, повна або часткова зміна "дисциплінарної матриці"!
В.Лук'янець
Значення в інших словниках
- парадигма — паради́гма іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
- парадигма — (стилiстична) (від гр. paradeigma — приклад, взірець) схема (модель) семантико-стилiстичних вiдношень, що вiдобpажають наявнiсть чи вiдсутнiсть стилiстичних значень (конотацiй) та їх iнтенсивнiсть. Словник стилістичних термінів
- парадигма — (від грецьк. paradeigma — приклад, зразок) система уявлень, характерна для визначення етапу розвитку науки, культури, суспільного життя Словник іншомовних соціокультурних термінів
- парадигма — I -и, ж., лінгв. Системний ряд форм відмінювання чи дієвідмінювання окремого слова або таблиця таких форм. II -и, ж. 1》 Сукупність філософських, загальнотеоретичних і метатеоретичних основ науки. Великий тлумачний словник сучасної мови
- парадигма — (від гр. paradeigma — приклад, зразок) — 1. Наукова теорія, система понять, які охоплюють суттєві риси певної сфери дійсності, в музиці — понятійний апарат музикознавства та його галузей. Словник-довідник музичних термінів
- парадигма — ПАРАДИ́ГМА, и, ж. 1. філос. Сукупність філософських, загальнотеоретичних основ науки; система понять і уявлень, які властиві певному періодові розвитку науки, культури, цивілізації. Словник української мови у 20 томах
- парадигма — (англ. paradigma) теорія, прийнята як зразок постановки, обґрунтування, вирішення проблеми в рамках тієї чи іншої науки. Економічний словник
- парадигма — паради́гма (від грец. παράδειγμα – приклад, взірець) система форм словозмінювання одного й того самого слова чи групи слів. Словник іншомовних слів Мельничука
- парадигма — Паради́гма, -ми; -ди́гми, -ди́гм Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- парадигма — ПАРАДИ́ГМА, и, ж., грам. Системний ряд форм відмінювання чи дієвідмінювання окремого слова або таблиця таких форм... Словник української мови в 11 томах
- парадигма — рос. парадигма 1. Система форм одного й того самого слова, зокрема, яка представлена у вигляді таблиці (відмінювання іменників, дієслів). 2. Приклад з історії, що береться для доказу, порівняння. Eкономічна енциклопедія