паралізуючий
ПАРАЛІЗУ́ЮЧИЙ, а, е.
Який призводить до заціпеніння, нерухомості.
Паралізуюча повага усунулася з її душі. Вона обвила його шию руками й повисла на ній (О. Кобилянська);
Він з хвилину вдивлявся в Марка, ніби сподівався побачити на його обличчі той самий паралізуючий жах (М. Трублаїні).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- паралізуючий — паралізу́ючий прикметник Орфографічний словник української мови
- паралізуючий — -а, -е. Який призводить до оціпеніння, нерухомості. Великий тлумачний словник сучасної мови
- паралізуючий — ПАРАЛІЗУ́ЮЧИЙ, а, е. Який призводить до оціпеніння, нерухомості. Паралізуюча повага усунулася з її душі. Вона обвила його шию руками й повисла на ній (Коб. Словник української мови в 11 томах