1. Словник української мови в 11 томах

паралізуючий

ПАРАЛІЗУ́ЮЧИЙ, а, е. Який призводить до оціпеніння, нерухомості.

Паралізуюча повага усунулася з її душі. Вона обвила його шию руками й повисла на ній (Коб., II, 1956, 62);

Він з хвилину вдивлявся в Марка, ніби сподівався побачити на його обличчі той самий паралізуючий жах (Трубл., Шхуна.., 1940, 132).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. паралізуючий — паралізу́ючий прикметник Орфографічний словник української мови
  2. паралізуючий — -а, -е. Який призводить до оціпеніння, нерухомості. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. паралізуючий — ПАРАЛІЗУ́ЮЧИЙ, а, е. Який призводить до заціпеніння, нерухомості. Паралізуюча повага усунулася з її душі. Вона обвила його шию руками й повисла на ній (О. Кобилянська); Він з хвилину вдивлявся в Марка, ніби сподівався побачити на його обличчі той самий паралізуючий жах (М. Трублаїні). Словник української мови у 20 томах