1. Словник української мови у 20 томах

параплегія

ПАРАПЛЕГІ́Я, ї, ж., мед.

Параліч обох верхніх або нижніх кінцівок.

При локалізації вогнища ураження на рівні поперекового стовщення виникає млява нижня параплегія з порушенням чутливості ніг, розладами сечовиділення (з наук. літ.).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. параплегія — параплегі́я іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
  2. параплегія — -ї, ж., мед. Параліч обох верхніх або нижніх кінцівок. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. параплегія — Параліж (двобічний) Словник чужослів Павло Штепа
  4. параплегія — параплегі́я (від пара... і грец. πληγή – удар) параліч обох нижніх або верхніх кінцівок. Словник іншомовних слів Мельничука