1. Словник української мови у 20 томах

партизанка

ПАРТИЗА́НКА, и, ж.

1. Жін. до партиза́н.

Він підходить до підводи із встановленим на ній кулеметом, біля якого порається партизанка-кулеметниця (Ю. Яновський);

Носи, моя дитинко, Та вдячно згадуй файну партизанку, Як би сестрицю, вечором і зранку. Бо де б тобі дістать таку хустину (П. Воронько).

2. розм., зах. Партизанський рух.

За часів партизанки;

Він перевіряв, чи справді спосіб ведення партизанки дієвий, живучіший від стриноженого Запорожжя, а хтось тихенько його будив од задуми: – Саво! (Г. Колісник);

– Я знаю, варто тільки почати, і всі села запалають, усі підуть у партизанку. – Не та, друже коханий, тепер пора, – зітхнув Марек (М. Малиновська).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. партизанка — партиза́нка іменник жіночого роду, істота Орфографічний словник української мови
  2. партизанка — -и. Жін. до партизан. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. партизанка — партиза́нка військ. визвольний збройний рух Української повстанської армії (м, ср, ст) Лексикон львівський: поважно і на жарт
  4. партизанка — ПАРТИЗА́НКА, и, ж. Жін. до партиза́н. Він підходить до підводи із встановленим на ній кулеметом, біля якого порається партизанка-кулеметниця (Ю. Янов., І, 1954, 239). Словник української мови в 11 томах