партизанити
ПАРТИЗА́НИТИ, ню, ниш, недок., розм.
1. Вести партизанську боротьбу; бути партизаном.
Чим далі відходять тавричани від рідних місць, тим все частіше зринає між ними приглушена збентега [збентеженість] та сумніви: – Куди йдемо? – Хіба не можна тут партизанити? (О. Гончар);
– Партизанили ми разом з Устимом Харитоновичем у вісімнадцятому році, кайзерівських генералів ганяли (А. Хижняк).
2. Діяти неорганізовано, недисципліновано; виявляти партизанщину (у 2 знач.).
– Тільки партизанити тепер не можна, браток .. Духом, настроєм, бойовим спрямуванням завжди залишайся фронтовиком, а поводитись учись інакше (І. Микитенко).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- партизанити — партиза́нити дієслово недоконаного виду розм. Орфографічний словник української мови
- партизанити — -ню, -ниш, недок., розм. 1》 Вести партизанську боротьбу; бути партизаном. 2》 Діяти неорганізовано, недисципліновано; виявляти партизанщину (у 2 знач.). Великий тлумачний словник сучасної мови
- партизанити — ПАРТИЗА́НИТИ, ню, ниш, недок., розм. 1. Вести партизанську боротьбу; бути партизаном. Чим далі відходять тавричани від рідних місць, тим все частіше зринає між ними приглушена збентега [збентеженість] та сумніви: — Куди йдемо?... Словник української мови в 11 томах