партизан
ПАРТИЗА́Н, а, ч.
1. Учасник партизанської боротьби, член партизанського загону.
Для фашиста партизан – як сіль для очей (прислів'я);
Загін польської кінноти відбивався від партизан князя Пожарського (З. Тулуб).
2. розм. Учасник потайної витівки, шкодороб.
Озброївшись рибальською підсакою, він [млин] тихо немов прикордонник сидів у засідці з пів-години, але їжак виявився більш досвідченим [[партизаном]] і на полювання не вийшов (з наук.-попул. літ.).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- партизан — партиза́н іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
- партизан — див. ПОВСТАНЕЦЬ; (УПА) упівець, упіст. Словник синонімів Караванського
- партизан — див. непокірний Словник синонімів Вусика
- партизан — [партиезан] -на, м. (на) -нов'і/-н'і, мн. -ние, -н'іў/-ан Орфоепічний словник української мови
- партизан — -а, ч. 1》 Учасник партизанської боротьби, член партизанського загону. 2》 кого, чого, заст. Один із перших прихильників якого-небудь руху, напряму. Великий тлумачний словник сучасної мови
- партизан — Повстанець Словник чужослів Павло Штепа
- партизан — партиза́н військ. вояк Української повстанської армії; повстанець (м, ср, ст) Лексикон львівський: поважно і на жарт
- партизан — А, ч. Білорус. Яка свобода слова? Подивіться на партизанів — і все стане зрозуміло. Словник сучасного українського сленгу
- партизан — партиза́н (франц. partisan, від італ. partigiano – прихильник) особа, яка, не входячи до складу регулярних збройних сил, добровільно бере участь у боротьбі з іноземними загарбниками або в громадянській війні, здебільшого у ворожому тилу, дотримуючись законів і звичаїв війни. Словник іншомовних слів Мельничука
- партизан — ПАРТИЗА́Н (учасник партизанської боротьби); ЛІСОВИ́К розм. (який діє в лісах). Вітер у діброві, по ярах тумани, б'ються з ворогами славні партизани (В. Сосюра); Колись, при денікінцях, і влітку, і восени в оцім лісі по ярах вони жили лісовиками. Увесь ліс шумів од них — партизанів (А. Головко). Словник синонімів української мови
- партизан — Партиза́н, -на; -за́ни, -нів Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- партизан — ПАРТИЗА́Н, а, ч. 1. Учасник партизанської боротьби, член партизанського загону. Для фашиста партизан — як сіль для очей (Укр.. присл.., 1955, 419); Загін польської кінноти відбивався від партизан князя Пожарського (Тулуб, Людолови, І, 1957, 12). Словник української мови в 11 томах