1. Словник сучасного українського сленгу

партизан

А, ч. Білорус. Яка свобода слова? Подивіться на партизанів — і все стане зрозуміло.

Джерело: Словник сучасного українського сленгу на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. партизан — партиза́н іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
  2. партизан — див. ПОВСТАНЕЦЬ; (УПА) упівець, упіст. Словник синонімів Караванського
  3. партизан — див. непокірний Словник синонімів Вусика
  4. партизан — [партиезан] -на, м. (на) -нов'і/-н'і, мн. -ние, -н'іў/-ан Орфоепічний словник української мови
  5. партизан — -а, ч. 1》 Учасник партизанської боротьби, член партизанського загону. 2》 кого, чого, заст. Один із перших прихильників якого-небудь руху, напряму. Великий тлумачний словник сучасної мови
  6. партизан — Повстанець Словник чужослів Павло Штепа
  7. партизан — ПАРТИЗА́Н, а, ч. 1. Учасник партизанської боротьби, член партизанського загону. Для фашиста партизан – як сіль для очей (прислів'я); Загін польської кінноти відбивався від партизан князя Пожарського (З. Тулуб). 2. розм. Учасник потайної витівки, шкодороб. Словник української мови у 20 томах
  8. партизан — партиза́н військ. вояк Української повстанської армії; повстанець (м, ср, ст) Лексикон львівський: поважно і на жарт
  9. партизан — партиза́н (франц. partisan, від італ. partigiano – прихильник) особа, яка, не входячи до складу регулярних збройних сил, добровільно бере участь у боротьбі з іноземними загарбниками або в громадянській війні, здебільшого у ворожому тилу, дотримуючись законів і звичаїв війни. Словник іншомовних слів Мельничука
  10. партизан — ПАРТИЗА́Н (учасник партизанської боротьби); ЛІСОВИ́К розм. (який діє в лісах). Вітер у діброві, по ярах тумани, б'ються з ворогами славні партизани (В. Сосюра); Колись, при денікінцях, і влітку, і восени в оцім лісі по ярах вони жили лісовиками. Увесь ліс шумів од них — партизанів (А. Головко). Словник синонімів української мови
  11. партизан — Партиза́н, -на; -за́ни, -нів Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  12. партизан — ПАРТИЗА́Н, а, ч. 1. Учасник партизанської боротьби, член партизанського загону. Для фашиста партизан — як сіль для очей (Укр.. присл.., 1955, 419); Загін польської кінноти відбивався від партизан князя Пожарського (Тулуб, Людолови, І, 1957, 12). Словник української мови в 11 томах