1. Словник української мови в 11 томах

партизанити

ПАРТИЗА́НИТИ, ню, ниш, недок., розм.

1. Вести партизанську боротьбу; бути партизаном.

Чим далі відходять тавричани від рідних місць, тим все частіше зринає між ними приглушена збентега [збентеженість] та сумніви: — Куди йдемо? — Хіба не можна тут партизанити? (Гончар, II, 1959, 110);

— Партизанили ми разом з Устимом Харитоновичем у вісімнадцятому році, кайзерівських генералів ганяли (Хижняк, Тамара, 1959, 34).

2. Діяти неорганізовано, недисципліновано; виявляти партизанщину (у 2 знач.).

— Тільки партизанити тепер не можна, браток.. Духом, настроєм, бойовим спрямуванням завжди залишайся фронтовиком, а поводитись учись інакше (Мик., II, 1957, 370).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. партизанити — партиза́нити дієслово недоконаного виду розм. Орфографічний словник української мови
  2. партизанити — -ню, -ниш, недок., розм. 1》 Вести партизанську боротьбу; бути партизаном. 2》 Діяти неорганізовано, недисципліновано; виявляти партизанщину (у 2 знач.). Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. партизанити — ПАРТИЗА́НИТИ, ню, ниш, недок., розм. 1. Вести партизанську боротьбу; бути партизаном. Чим далі відходять тавричани від рідних місць, тим все частіше зринає між ними приглушена збентега [збентеженість] та сумніви: – Куди йдемо?... Словник української мови у 20 томах