парубище
ПАРУБИ́ЩЕ, а, ч., розм.
Збільш. до па́рубок 1.
Лушня був широкоплечий парубище, високий, бравий (Панас Мирний);
Мар'яна навшпиньках підійшла до ліжка: – Ну, то й чого ти валяєшся, парубище отакенний! (А. Головко).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- парубище — паруби́ще іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
- парубище — ПАРУБИ́ЩЕ, а, ч. Збільш. до па́рубок 1. Лушня був широкоплечий парубище, високий, бравий (Мирний, І, 1949, 260); Мар’яна навшпиньках підійшла до ліжка: — Ну, то й чого ти валяєшся, парубище отакенний! (Головко, І, 1957, 158). Словник української мови в 11 томах