1. Словник української мови в 11 томах

парубище

ПАРУБИ́ЩЕ, а, ч. Збільш. до па́рубок 1.

Лушня був широкоплечий парубище, високий, бравий (Мирний, І, 1949, 260);

Мар’яна навшпиньках підійшла до ліжка: — Ну, то й чого ти валяєшся, парубище отакенний! (Головко, І, 1957, 158).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. парубище — паруби́ще іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
  2. парубище — ПАРУБИ́ЩЕ, а, ч., розм. Збільш. до па́рубок 1. Лушня був широкоплечий парубище, високий, бравий (Панас Мирний); Мар'яна навшпиньках підійшла до ліжка: – Ну, то й чого ти валяєшся, парубище отакенний! (А. Головко). Словник української мови у 20 томах