парубкування
ПАРУБКУВА́ННЯ, я, с. Дія за знач. парубкува́ти.
Давніш, ще за часів парубкування, здавалось мені, наче у мене вовча натура, потребуюча самотини (Коцюб., III, 1956, 152);
Левкові чи не вперше за все парубкування стало чогось тоскно (Стельмах, І, 1962, 531).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- парубкування — парубкува́ння іменник середнього роду Орфографічний словник української мови
- парубкування — -я, с. Дія за знач. парубкувати. Великий тлумачний словник сучасної мови
- парубкування — ПАРУБКУВА́ННЯ, я, с. Дія за знач. парубкува́ти. Давніш, ще за часів парубкування, здавалось мені, наче у мене вовча натура, потребуюча самотини (М. Коцюбинський); Левкові чи не вперше за все парубкування стало чогось тоскно (М. Стельмах). Словник української мови у 20 томах
- парубкування — Парубкува́ння, -ння, -нню, -нням Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- парубкування — Парубкува́ння, -ня с. Жизнь парня. Словник української мови Грінченка