1. Словник української мови у 20 томах

паруб'я

ПАРУБ'Я́, я́ти, с., розм.

1. Те саме, що парубі́йко.

Од жалю сльози попускали,Таких лишившись паруб'ят (І. Котляревський).

2. Те саме, що па́рубок 1.

Троянці зараз одгадали, Чиї то голови стримлять; Од жалю сльози попускали, Таких лишившись паруб'ят (І. Котляревський);

Якісь паруб'ята з міцними плечима вже потроху, мовби ненароком, відтискують його кудись убік (О. Гончар).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. паруб'я — паруб'я́ іменник середнього роду, істота розм. Орфографічний словник української мови
  2. паруб'я — -б'яти, с. Те саме, що парубча. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. паруб'я — ПІ́ДЛІТОК (хлопчик або дівчинка 12-16 років — перехідного між дитинством і юнацтвом віку), НЕДО́ЛІТОК, НЕДО́РО́СТОК розм., ПІДРО́СТОК розм., ВИ́РОСТОК діал.; ПІВПА́РУБОК розм., ПІВПАРУБЧА́К розм., ПІДПА́РУБОК розм., ПІДПАРУБЧА́К розм., ПАРУБІ́ЙКО розм. Словник синонімів української мови
  4. паруб'я — Паруб'я, я́ти с. = парубча. Пора нашим паруб'ятам селом мандрувати. Чуб. III. 112. У мене сини паруб'ята. Г. Барв. 11. Словник української мови Грінченка