1. Словник української мови у 20 томах

партієць

ПАРТІ́ЄЦЬ, і́йця, ч., розм.

1. іст. Член правлячої Комуністичної Партії Радянського Союзу.

– Що ж про тебе можуть говорити? .. Говорять, що ти дуже гариний робітник і зразковий партієць (М. Хвильовий).

2. Член будь-якої політичної партії.

Партієць Луценка погано поводився, тому міліція з ним поговорила для профілактики (з газ.).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. партієць — парті́єць іменник чоловічого роду, істота розм. Орфографічний словник української мови
  2. партієць — Парті́єць, -ті́йця, -цеві; -ті́йці, -ців Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  3. партієць — ПАРТІ́ЄЦЬ, і́йця, ч., розм. Член Комуністичної партії Радянського Союзу (КПРС; до 1919 р. — РСДРП, до 1956 р. — ВКП(б)). Партієць той, хто дійсно допомагає будувати організацію, яка відповідає с.-д. Словник української мови в 11 томах