1. Словник української мови в 11 томах

партієць

ПАРТІ́ЄЦЬ, і́йця, ч., розм. Член Комуністичної партії Радянського Союзу (КПРС; до 1919 р. — РСДРП, до 1956 р. — ВКП(б)).

Партієць той, хто дійсно допомагає будувати організацію, яка відповідає с.-д. принципам (Ленін, 20, 1971, 275);

То ж більшовик, то ж партієць! — Кожен вам скаже в окрузі. Значить, маю якусь я міць, Значить, труднощів гори здужаю (Ус., І сьогодні.., 1957, 53).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. партієць — парті́єць іменник чоловічого роду, істота розм. Орфографічний словник української мови
  2. партієць — ПАРТІ́ЄЦЬ, і́йця, ч., розм. 1. іст. Член правлячої Комуністичної Партії Радянського Союзу. – Що ж про тебе можуть говорити? .. Говорять, що ти дуже гариний робітник і зразковий партієць (М. Хвильовий). 2. Член будь-якої політичної партії. Словник української мови у 20 томах
  3. партієць — Парті́єць, -ті́йця, -цеві; -ті́йці, -ців Правописний словник Голоскевича (1929 р.)