пасажир

Значення в інших словниках

1. пасажир — пасажи́р іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
2. пасажир — (на поїзді, літаку) подорожанин, як ім. подорожній; п! МАНДРІВЕЦЬ. Словник синонімів Караванського
3. пасажир — [пасажир] -ра, м. (на) -ров'і/-р'і, мн. -рие, -р'іў Орфоепічний словник української мови
4. пасажир — -а, ч. 1》 Людина, яка здійснює подорожує поїздом, пароплавом, літаком і т. ін. 2》 жарг. Суб'єкт, особа. Великий тлумачний словник сучасної мови
5. пасажир — Подорожник, див. дорожник Словник чужослів Павло Штепа
6. пасажир — А, ч. 1. Незнайомець (частіше — той, що має нез'ясовані претензії до мовця). І що цей пасажир хоче? 2. Неприємна людина. Випровади цього пасажира, будь ласка, бо він лише псує атмосферу. Словник сучасного українського сленгу
7. пасажир — (-а) ч. 1. карт., крим. Жертва злодія, шулера, недосвідчений гравець. БСРЖ, 422; СЖЗ, 78; ЯБМ, 2, 143. Словник жарґонної лексики української мови
8. пасажир — Пасажи́р, -ра; -жи́ри, -рів Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
9. пасажир — ПАСАЖИ́Р, а, ч. Людина, яка здійснює поїздку поїздом, пароплавом, літаком і т. ін. Ми обідаємо.. усі разом, пасажири і пароходний [пароплавний] персонал (Л. Укр., V, 1956, 413); У відкритому купе плацкартного вагона було, крім Арсена, ще три пасажири (Дмит., Розлука, 1957, 79). Словник української мови в 11 томах