пасажир

(-а) ч.

1. карт., крим. Жертва злодія, шулера, недосвідчений гравець. БСРЖ, 422; СЖЗ, 78; ЯБМ, 2, 143.

Джерело: Короткий словник жарґонної лексики української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. пасажир — пасажи́р іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
  2. пасажир — (на поїзді, літаку) подорожанин, як ім. подорожній; п! МАНДРІВЕЦЬ. Словник синонімів Караванського
  3. пасажир — [пасажир] -ра, м. (на) -ров'і/-р'і, мн. -рие, -р'іў Орфоепічний словник української мови
  4. пасажир — -а, ч. 1》 Людина, яка здійснює подорожує поїздом, пароплавом, літаком і т. ін. 2》 жарг. Суб'єкт, особа. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. пасажир — Подорожник, див. дорожник Словник чужослів Павло Штепа
  6. пасажир — ПАСАЖИ́Р, а, ч. Людина, яка здійснює поїздку поїздом, пароплавом, літаком і т. ін. Ми обідаємо .. усі разом, пасажири і пароходний [пароплавний] персонал (Леся Українка); У відкритому купе плацкартного вагона було, крім Арсена, ще три пасажири (Л. Дмитерко). Словник української мови у 20 томах
  7. пасажир — А, ч. 1. Незнайомець (частіше — той, що має нез'ясовані претензії до мовця). І що цей пасажир хоче? 2. Неприємна людина. Випровади цього пасажира, будь ласка, бо він лише псує атмосферу. Словник сучасного українського сленгу
  8. пасажир — Пасажи́р, -ра; -жи́ри, -рів Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  9. пасажир — ПАСАЖИ́Р, а, ч. Людина, яка здійснює поїздку поїздом, пароплавом, літаком і т. ін. Ми обідаємо.. усі разом, пасажири і пароходний [пароплавний] персонал (Л. Укр., V, 1956, 413); У відкритому купе плацкартного вагона було, крім Арсена, ще три пасажири (Дмит., Розлука, 1957, 79). Словник української мови в 11 томах