1. Словник української мови у 20 томах

пасмуга

ПА́СМУГА, и, ж.

Те саме, що сму́га.

Сонце пофарбувало воду в блідо-голубі і жовтогарячі пасмуги (Л. Первомайський);

Ще небо було чисте, але вже на небі почали виринати довгі пасмуги хмарин (А. Крушельницький);

Диму пасмуги червоні Лизнули баштові горби (А. Малишко);

Небо геть затягла хмара, пасмуги снувалися по воді, роздратовані хвилі билися в кам'яні береги (С. Скляренко);

* Образно. А він шмагав по серцю словами, як батогами, рубцював душу кров'яними пасмугами (Микола Чернявський).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. пасмуга — па́смуга іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
  2. пасмуга — див. стрічка Словник синонімів Вусика
  3. пасмуга — -и, ж. Те саме, що смуга. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. пасмуга — СМУ́ГА (видовжена, обмежена частина якоїсь поверхні, простору, яка виділяється своїм виглядом, кольором і т. ін., довга риска, лінія), ПА́СМУГА, ПЕРЕ́СМУГА рідше, ПА́СМО, СМУ́ЖКА, СТЯ́ЖКА, СТЬО́ЖКА, ПОПРУ́ГА, ПО́ЯС, ПОЯСО́К, СТЯГА́ розм., ПАС розм. Словник синонімів української мови
  5. пасмуга — Па́смуга, -ги, -зі; -муги, -муг Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  6. пасмуга — ПА́СМУГА, и, ж. Те саме, що сму́га. Сонце пофарбувало воду в блідо-голубі і жовтогарячі пасмуги (Перв., Материн.. хліб, 1960, 144); Лице боярина облилося червоною пасмугою злості (Фр. Словник української мови в 11 томах
  7. пасмуга — Пасмуга, -ги, пасмужка, -ки ж. Узкая полоска. Як же ми будемо збоку дивитися на тарілку, то побачимо тільки пасмужку від неї. Дещо. Словник української мови Грінченка