1. Словник української мови у 20 томах

пастушачий

ПАСТУ́ШАЧИЙ, а, е.

Те саме, що пасту́ший.

Випасав [Гриць] Лиску охоче, з почуттям власної гідності: погукувати на неї намагався басом, пишався новенькою пастушачою торбинкою (Ю. Збанацький);

Як свідчать матеріали досліджень стародавніх поселень, у пастушачих племен скотарство не було єдиним джерелом існування (з наук. літ.).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. пастушачий — пасту́шачий прикметник Орфографічний словник української мови
  2. пастушачий — -а, -е. Те саме, що пастуший. Пастушачий журавель — птах однойменної родини ряду журавлеподібних. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. пастушачий — ПАСТУ́ШАЧИЙ, а, е. Те саме, що пасту́ший. Випасав [Гриць] Лиску охоче, з почуттям власної гідності: погукувати на неї намагався басом, пишався новенькою пастушачою торбинкою (Збан. Словник української мови в 11 томах