1. Словник української мови у 20 томах

патлань

ПАТЛА́НЬ, я́, ч., розм.

Те саме, що патла́ч 1.

– Отець Миколай!? – аж вигукнув з несподіванки Віталій Стратонович. – Якого ще дідька цьому патланю треба!? (М. Стельмах);

Люба принесла їх [водолазок] йому на вибір – аж три, на одній вишкварював оркестр якихось патланів, на другій хизувалася зеленоока смаглява красуня, третя була чиста; голуба й чиста (Ю. Мушкетик).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. патлань — патла́нь іменник чоловічого роду, істота розм. Орфографічний словник української мови
  2. патлань — див. кошлатий; чубатий Словник синонімів Вусика
  3. патлань — -я, ч., розм. Те саме, що патлач 1). Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. патлань — див. патлач Словник чужослів Павло Штепа
  5. патлань — КУДЛА́Й розм. (кудлата тварина, перев. собака), КУДЛА́НЬ розм., КУДЛА́Ч розм., КУЙО́ВДА розм., ПАТЛА́Ч розм., ПАТЛА́НЬ розм. Гарчать на коней кудлаї (Л. Первомайський); — З-під повітки кидається до мене кудлань (М. Олійник); Надходить ведмідь: одчини!... Словник синонімів української мови
  6. патлань — ПАТЛА́НЬ, я́, ч., розм. Те саме, що патла́ч 1. — Отець Миколай!? — аж вигукнув з несподіванки Віталій Стратонович. — Якого ще дідька цьому патланю треба!? (Стельмах, І, 1962, 334). Словник української мови в 11 томах
  7. патлань — Патлань, -ня́ м. Длинноволосый человѣкъ. Словник української мови Грінченка