патлатий

ПАТЛА́ТИЙ, а, е, розм.

1. З довгим, густим, скуйовдженим волоссям.

Як .. гляну на його здорові витрішкуваті очі, патлаті брови та чорну кудлату бороду, то мені все чогось здається, що то сидить дідько (І. Нечуй-Левицький);

Біля АТС на сходах вогнистим кураєм відсвітилась у натовпі патлата голова Миколи (Яків Баш);

Я шкрябав вірші і тинявсь по місту В компанії патлатих хлопчаків (Л. Первомайський);

// у знач. ім. патла́тий, того, ч.; патла́та, тої, ж., зневажл. Людина з довгим, густим, скуйовдженим волоссям.

Дме патлатий [бурсак] у трубу, надувся, топчеться .. й веселим оком підморгує танцюрам (С. Васильченко).

2. Вкритий довгою, густою шерстю.

Ведмідь наче хазяїн посува, оглядає, де кращий вулій, солодший мед; от впав йому такий в око, зараз лапу патлату туди (Марко Вовчок);

Патлатий цуцик, збиваючи куряву, кинувся на Василька (П. Панч);

// Зробл., пошитий із шкури з довгою і густою шерстю.

Хмарою насовувались татари; ліворуч .. риштувались лавами польські улани й драгуни; і в млистій далині можна було відрізнити високі ківери від .. патлатих шоломів (М. Старицький);

На пеньку сидить “машиністка” з вусами, у патлатій шапці з червоною стрічкою (Ю. Яновський).

3. перен. Який має густе листя, довге віття й пишний цвіт.

Патлата півонія;

// Великий, лапатий, повний (про квітки).

У хату увійшов Роман .. Він приніс здоровий пучок ласкавцю, гвоздиків та крокосу, котрий вже зацвів жовтогарячими патлатими квітками (І. Нечуй-Левицький).

4. перен. Який має вигляд клаптів (про пару, туман, хмару і т. ін.).

Проти сонця дим, проти зимнього патлатий, що з труби зверта від хати (П. Тичина);

Дощ перестав. Вітер гнав на захід патлаті хмари (Г. Косинка).