патлатий

ПАТЛА́ТИЙ, а, е, розм.

1. З довгим, густим, скуйовдженим волоссям.

Як.. гляну на його здорові витрішкуваті очі, патлаті брови та чорну кудлату бороду, то мені все чогось здається, що то сидить дідько (Н.-Лев., III, 1956, 260);

Біля АТС на сходах вогнистим кураєм відсвітилась у натовпі патлата голова Миколи (Баш, Надія, 1960, 156);

Я шкрябав вірші і тинявсь по місту В компанії патлатих хлопчаків (Перв., II, 1958, 104);

// у знач. ім. патла́тий, того, ч.; патла́та, тої, ж., зневажл. Людина з довгим, густим, скуйовдженим волоссям.

Дме патлатий [бурсак] у трубу, надувся, топчеться.. й веселим оком підморгує танцюрам (Вас., І, 1959, 243);

// перен. Про попа.

Раз приніс один патлатий стружки з хреста господня (Хотк., І, 1966, 91);

— У церкві ж патлатий ще водить [молодих] кругом табуретки, наче телят (Кучер, Трудна любов, 1960, 156).

2. Вкритий довгою, густою шерстю.

Ведмідь наче хазяїн посува, оглядає, де кращий вулій, солодший мед; от впав йому такий в око, зараз лапу патлату туди (Вовчок, І, 1955, 383);

Патлатий цуцик, збиваючи куряву, кинувся на Василька (Панч, II, 1956, 137);

// Зробл., пошитий із шкури з довгою і густою шерстю.

Хмарою насовувались татари; ліворуч.. риштувались лавами польські улани й драгуни; і в млистій далині можна було відрізнити високі ківери від.. патлатих шоломів (Стар., Облога.., 1961, 34);

На пеньку сидить "машиністка" з вусами, у патлатій шапці з червоною стрічкою (Ю. Янов., IV, 1959, 258).

3. перен. Який має густе листя, довге віття й пишний цвіт;

// Великий, лапатий, повний (про квітки).

У хату увійшов Роман.. Він приніс здоровий пучок ласкавцю, гвоздиків та крокосу, котрий вже зацвів жовтогарячими патлатими квітками (Н.-Лев., VI, 1966, 301).

4. перен. Який має вигляд клаптів (про пару, туман, хмару і т. ін.).

Проти сонця дим, проти зимнього патлатий, що з труби зверта від хати (Тич., II, 1957, 200);

Дощ перестав. Вітер гнав на захід патлаті хмари (Кос., Новели, 1962, 47).