1. Словник української мови у 20 томах

пахан

ПАХА́Н, а́, ч., жарг.

Особа, що очолює злочинне угруповування.

У камері всі міцно спали, лиш Герасимов, чекаючи, що його й цієї ночі викличуть на допит, одразу підхопився, та Чмир заспокійливо махнув рукою й простягнув ще не закурену цигарку. – Кури, пахан! – лагідно промовив Чмир, підносячи запаленого сірника (Б. Антоненко-Давидович);

– Мого пахана третій раз живосилом від алкоголізму лікують, а він звідти повернеться та знову як дасть концерт, – не знаєш, де діватися... І такі вони всі, – розмірковує упевнено Бугор (О. Гончар);

Я не здивувався, якби зараз почув від Едика: “Що, загуляв, пахан, а ще козирував на мене” (Ю. Мушкетик).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. пахан — паха́н іменник чоловічого роду, істота вульг. Орфографічний словник української мови
  2. пахан — -а, ч., жарг. Ватажок злочинного угруповання. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. пахан — А, ч. 1. злоч. Кримінальний авторитет. Пахани швидко розставлять все по поняттях. 2. знев. Високопосадовець, впливова людина. Тут Данилович пасе задніх. Словник сучасного українського сленгу
  4. пахан — (-а) ч. 1. крим. Почесний злодій похилого віку. В момент гарячих побрехеньок про колишнього секретаря Хрущова та піонера Вовочку, Борис Іванович розпашіло сидів й розслаблено "по-батьківськи" слухав. Словник жарґонної лексики української мови