1. Словник жарґонної лексики української мови

пахан

(-а) ч.

1. крим. Почесний злодій похилого віку. В момент гарячих побрехеньок про колишнього секретаря Хрущова та піонера Вовочку, Борис Іванович розпашіло сидів й розслаблено "по-батьківськи" слухав. З нього можна було писати портрет урківського "пахана" (М. Марк, Хохляцький апокаліпсис). БСРЖ, 423; СЖЗ, 78; ЯБМ, 145.

2. крим., тюр. Батько, ватажок злочинної групи. В одній страшнуватій антилюдяній обстановці, коли "маємо до діла... з високопосадовцями, що хизуються біографіями і нахилами "паханів", "злодіїв у законі"" <...> якби спало комусь на думку повторити давнє "з ким ви, майстри літератури?", зайвим було б запитувати про це Є. Плужника (ЛУ, 1.04.1999); БСРЖ, 423; СЖЗ, 78; ТСРОЖ, 146; ЯБМ, 145.

3. інтел., журн.; ірон. Можновладець; авторитетна посадова особа. Світовий "пахан", імператор константинопольський, авторитет Олега, як Великого князя Київської Русі, признати не захотів <...> (М. Марк, Хохляцький апокаліпсис); Ті, хто вважає себе "паханами" української політики й економіки, спіймали чергового облизня (УМ, 10.06.2000); — Ми взнали, наприклад, що наші пахани зі своїми патріотичними закликами — гімно <...>. Ми взнали, що кінцева зупинка червоного поїзди — це наші кістки <...> (І. Бондар-Терещенко, Люна Росса); // зневажл. Політичний можновладець, чия діяльність оцінюється як злочинна. Скромний працівник прокуреної редакції <...> міг <...> жбурляти стріли-інвективи в "бородку клінушком", у вусату пику Пахана й відвислу щелепу Ілліча Другого (О. Яровий, Чекання несподіванки); Можновладці втратили відчуття реальності. Повернення до минулого. Присяги на вірність Пахану [Л. Д. Кучмі] (УС, 2001, ч. 14).

4. мн. пахани, -ів. мол. Батьки. БСРЖ, 423; ПСУМС, 51.

5. муз. Великий барабан. Цеацура.

Джерело: Короткий словник жарґонної лексики української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. пахан — паха́н іменник чоловічого роду, істота вульг. Орфографічний словник української мови
  2. пахан — -а, ч., жарг. Ватажок злочинного угруповання. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. пахан — ПАХА́Н, а́, ч., жарг. Особа, що очолює злочинне угруповування. У камері всі міцно спали, лиш Герасимов, чекаючи, що його й цієї ночі викличуть на допит, одразу підхопився, та Чмир заспокійливо махнув рукою й простягнув ще не закурену цигарку. Словник української мови у 20 томах
  4. пахан — А, ч. 1. злоч. Кримінальний авторитет. Пахани швидко розставлять все по поняттях. 2. знев. Високопосадовець, впливова людина. Тут Данилович пасе задніх. Словник сучасного українського сленгу