1. Словник української мови у 20 томах

пахощі

ПА́ХОЩІ, ів, мн. (рідко одн. па́хощ, у, ч. і ж.).

1. Запахи, звичайно приємні, ароматні.

На чистому повітрі розійшовся дух од вареної страви й змішався з важкими пахощами диму та потоптаної молодої трави (І. Нечуй-Левицький);

Питомий пахощ селянської церкви вбив піт брудних вояцьких тіл (Мирослав Ірчан);

Виноград цвіте-буяє, Любу пахощ розливає... (А. Кримський);

На зміну тонким ніжним пахощам весни – запахам бузку і конвалій – вже мали прийти п'янкі, медові аромати літа: наближалось цвітіння акацій і лип (Л. Дмитерко);

* Образно. Опера “Тарас Бульба” Лисенка насичена пахощами української народної пісні (з наук. літ.);

// перен. Те, що приваблює до себе чим-небудь цікавим.

– Заплатять щедро, – промовив нишком Копронідос, почуваючи пахощі чернечих тисячок (І. Нечуй-Левицький).

2. тільки мн., рідко. Те саме, що духи́.

– Може, ви мене направите, де той грек, що німецькі пахощі продає? (Марко Вовчок);

// Пахучі, ароматичні речовини.

[Сінон:] Дружинонька твоя золотокудра либонь тепер багаття розпалила і пахощів насипала солодких (Леся Українка).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. пахощі — мн. (приємний запах) аромат. Словник синонімів Полюги
  2. пахощі — па́хощі 1 множинний іменник аромат па́хощі 2 множинний іменник духи, парфуми рідко Орфографічний словник української мови
  3. пахощі — див. АРОМАТ. Словник синонімів Караванського
  4. пахощі — -ів, мн. (рідко одн. пахощ, -у, ч. і ж.). 1》 Запахи, звичайно приємні, ароматні. || перен. Те, що приваблює до себе чим-небудь цікавим. 2》 тільки мн., рідко. Те саме, що парфуми. || Взагалі пахучі, ароматичні речовини. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. пахощі — ЗА́ПАХ (властивість речовин діяти на органи нюху і сприйматися ними), ПО́ВІВ, ПО́ДИХ, ДУХ розм., ПАХ розм., поет.; ЧАД (міцний, густий запах); ПРИ́ПАХ розм. (легкий запах); НАСТІ́Й (стійкий); ДУШО́К розм., ЗАПАШО́К розм. (перев. неприємний припах). Словник синонімів української мови
  6. пахощі — Па́хощі, -щів, -щам Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  7. пахощі — ПА́ХОЩІ, ів, мн. (рідко одн. па́хощ, у, ч. і ж.). 1. Запахи, звичайно приємні, ароматні. На чистому повітрі розійшовся дух од вареної страви й змішався з важкими пахощами диму та потоптаної молодої трави (Н.-Лев. Словник української мови в 11 томах
  8. пахощі — Пахощі, -щів ж. мн. Ароматъ, благоуханіе. Любисточок — для любощів, василечок — для пахощів. н. п. Було багацько квіток, багацько пахощів. Левиц. Пов. 174. Словник української мови Грінченка