1. Словник української мови у 20 томах

пахучо

ПАХУ́ЧО.

Присл. до паху́чий.

На кожному крилі [городу] росло по великій груші, старій, дрімучій, груші щовесни цвіли помолодечому густо й пахучо, а під осінь і восени обсипали додолу такий грушкопад цукристих дичок, що й не визбираєш їх усі й не пересушиш (Є. Гуцало);

// у знач. пред.

Було свіжо, пахучо й тепло (Марко Вовчок).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. пахучо — паху́чо прислівник незмінювана словникова одиниця Орфографічний словник української мови
  2. пахучо — Присл. до пахучий. || у знач. присудк. сл. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. пахучо — ПАХУ́ЧО. Присл. до паху́чий; // у знач. присудк. сл. Було свіжо, пахучо й тепло… (Вовчок, І, 1955, 346). Словник української мови в 11 томах