пахучо
ПАХУ́ЧО. Присл. до паху́чий;
// у знач. присудк. сл.
Було свіжо, пахучо й тепло… (Вовчок, І, 1955, 346).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- пахучо — паху́чо прислівник незмінювана словникова одиниця Орфографічний словник української мови
- пахучо — Присл. до пахучий. || у знач. присудк. сл. Великий тлумачний словник сучасної мови
- пахучо — ПАХУ́ЧО. Присл. до паху́чий. На кожному крилі [городу] росло по великій груші, старій, дрімучій, груші щовесни цвіли помолодечому густо й пахучо, а під осінь і восени обсипали додолу такий грушкопад цукристих дичок... Словник української мови у 20 томах