пахучий
ПАХУ́ЧИЙ, а, е. Який має, видає сильний запах.
Пахучі соснові стружки закрученими стьожками вискакували з-під гострого леза (Донч., Перемога.., 1949, 11);
Дівчата палили торішнє бур’яниння, і пахучий димок слався степом (Тют., Вир, 1964, 12);
// Який виділяє аромат; запашний.
На Лаврінове лице похилились свіжі квітки маку та пахуча м’ята (Н.-Лев., II, 1956, 312);
Волосся [у Катрі] від пахучої масті та щоденного вичісування вирівнялось та витонилось [витончилось] (Мирний, IV, 1955, 294);
Наливалися в садах рясні плоди; цвіли пізно посіяні пахучі гречки (Кач., Вибр., 1953, 97);
// Просякнутий свіжістю, приємними запахами і т. ін.
Вітром пахучим весна серце хвилює моє… Щастя близька далина в зорях Комуни встає… (Сос., Близька далина, 1960, 7);
Микола навстіж відчинив вікно. В кімнату щедро полилося холоднувате пахуче ранкове повітря (Ткач, Плем’я.., 1961, 149);
// Напахчений духами або насичений взагалі чим-небудь запашним.
Обцілувала [попадя ] червоне личко Маринки, витерла губи білим пахучим платочком і метеликом ускочила знову у гостинну [вітальню] (Мирний, III, 1954, 192);
Біля вичепуреного та пахучого Юрася присів Михась у своїх стоптаних ходаках (Чорн., Визволення, 1949, 98);
// Який приємним запахом викликає бажання їсти, пити (про наїдки, напої).
Я.. хлюпав нею [водою] собі у лице. Після того було молоко. Білий пахучий напій пінивсь у склянці (Коцюб., II, 1955, 230);
Стеха готувала на стіл. Ставила миски, краяла хліб, витягла з печі якісь пахучі наїдки (Коб., Лейтенанти, 1947, 53).
Значення в інших словниках
- пахучий — паху́чий прикметник Орфографічний словник української мови
- пахучий — Пахкий, пахущий, пахнючий, пахнющий, пашистий, АРОМАТНИЙ; напахчений. Словник синонімів Караванського
- пахучий — Ароматичний, ароматний, дурманний, духмяний, духмянистий, духовитий, запахучий, запахущий, запашистий, запашний, запашущий, надушений, наодеколонений, напахчений, пахкий, пахущий, пашистий, перепахчений, підпахчений, припахчений, пряний Фразеологічні синоніми: так і пахкає; так і пашить Словник синонімів Вусика
- пахучий — -а, -е. Який має, видає сильний запах. || Який виділяє аромат; запашний. || Просякнутий свіжістю, приємними запахами і т. ін. || Напахчений парфумами або насичений взагалі чим-небудь запашним. Великий тлумачний словник сучасної мови
- пахучий — Духмяний, духовитий, пашний, запашний, див. ароматний, парфюм Словник чужослів Павло Штепа
- пахучий — ПАХУ́ЧИЙ, а, е. Який має, видає сильний запах. Пахучі соснові стружки закрученими стьожками вискакували з-під гострого леза (О. Донченко); Дівчата палили торішнє бур'яниння [бур'ян], і пахучий димок слався степом (Григорій Тютюнник)... Словник української мови у 20 томах
- пахучий — ЗАПАШНИ́Й (який має приємний запах), ДУХМЯ́НИЙ, АРОМА́ТНИЙ, ПАХУ́ЩИЙ розм., ЗАПАХУ́ЩИЙ розм., ПАШИ́СТИЙ розм., ПАХУ́ЧИЙ розм., ЗАПАШИ́СТИЙ розм., БЛАГОУХА́ННИЙ книжн., поет., ПАХКИ́Й рідко, ДУХОВИ́ТИЙ рідко. Словник синонімів української мови
- пахучий — Паху́чий, -ча, -че Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- пахучий — Пахучий, пахущий, -а, -е Душистый. Хай ваша душка буде між солодкими медами, перед пахучими ладанами. Ном. № 4573. Чебрець — зілля пахуще. Полт. у. Пахуще, як м'ята. Ном. Словник української мови Грінченка