пахучий

Значення в інших словниках

1. пахучий — паху́чий прикметник Орфографічний словник української мови
2. пахучий — Ароматичний, ароматний, дурманний, духмяний, духмянистий, духовитий, запахучий, запахущий, запашистий, запашний, запашущий, надушений, наодеколонений, напахчений, пахкий, пахущий, пашистий, перепахчений, підпахчений, припахчений, пряний Фразеологічні синоніми: так і пахкає; так і пашить Словник синонімів Вусика
3. пахучий — -а, -е. Який має, видає сильний запах. || Який виділяє аромат; запашний. || Просякнутий свіжістю, приємними запахами і т. ін. || Напахчений парфумами або насичений взагалі чим-небудь запашним. Великий тлумачний словник сучасної мови
4. пахучий — Духмяний, духовитий, пашний, запашний, див. ароматний, парфюм Словник чужослів Павло Штепа
5. пахучий — ПАХУ́ЧИЙ, а, е. Який має, видає сильний запах. Пахучі соснові стружки закрученими стьожками вискакували з-під гострого леза (О. Донченко); Дівчата палили торішнє бур'яниння [бур'ян], і пахучий димок слався степом (Григорій Тютюнник)... Словник української мови у 20 томах
6. пахучий — ЗАПАШНИ́Й (який має приємний запах), ДУХМЯ́НИЙ, АРОМА́ТНИЙ, ПАХУ́ЩИЙ розм., ЗАПАХУ́ЩИЙ розм., ПАШИ́СТИЙ розм., ПАХУ́ЧИЙ розм., ЗАПАШИ́СТИЙ розм., БЛАГОУХА́ННИЙ книжн., поет., ПАХКИ́Й рідко, ДУХОВИ́ТИЙ рідко. Словник синонімів української мови
7. пахучий — Паху́чий, -ча, -че Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
8. пахучий — ПАХУ́ЧИЙ, а, е. Який має, видає сильний запах. Пахучі соснові стружки закрученими стьожками вискакували з-під гострого леза (Донч., Перемога.., 1949, 11); Дівчата палили торішнє бур’яниння, і пахучий димок слався степом (Тют. Словник української мови в 11 томах
9. пахучий — Пахучий, пахущий, -а, -е Душистый. Хай ваша душка буде між солодкими медами, перед пахучими ладанами. Ном. № 4573. Чебрець — зілля пахуще. Полт. у. Пахуще, як м'ята. Ном. Словник української мови Грінченка