1. Словник української мови у 20 томах

педантичний

ПЕДАНТИ́ЧНИЙ, а, е.

Який має риси педанта або ознаки педантизму.

Військова кафедра. Це та кімната, де їх [студентів] стільки муштровано керівником кафедри, прискіпливим та педантичним майором (О. Гончар);

– Ну, – пхикнув Харитон, не такий педантичний у виконанні обов'язків і не такий делікатний в ставленні до осіб іншої статі, – не щонеділі ж люди женяться: мусить вона зрозуміти (Ю. Смолич);

Вона трохи знала цю кімнату, чисту, тиху, де раз і назавжди з педантичною точністю все стояло на своїх місцях, наче записане у формуляр (Б. Харчук);

// Власт. педанту.

З педантичною строгістю додивлявся [Міхонський] до того, як ученик [учень] стоїть при таблиці, як держить крейду, як маже губкою, як кланяється (І. Франко);

Штефан мовчки усміхнувся, з педантичною увагою перечитував донесення, робив на них помітки червоним олівцем (Іван Ле і О. Левада).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. педантичний — педанти́чний прикметник Орфографічний словник української мови
  2. педантичний — ПЕДАНТИЧНИЙ – ПЕДАНТСЬКИЙ Педантичний. Який має риси педанта або ознаки педантизму; властивий педантові: педантична людина, педантична суворість. Педантський. Властивий педантові: педантська акуратність. Літературне слововживання
  3. педантичний — Дріб'язковий, дрібничковий, прискіпливий, скрупульозний. Словник синонімів Караванського
  4. педантичний — -а, -е. Який має риси педанта або ознаки педантизму. || Власт. педанту. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. педантичний — СТАРА́ННИЙ (який уважно виконує щось, чесно ставиться до своїх обов'язків), РЕТЕ́ЛЬНИЙ, СУМЛІ́ННИЙ, ДБАЙЛИ́ВИЙ, ЗАПОПА́ДЛИВИЙ, ЗАПОПА́ДНИЙ, ПИ́ЛЬНИЙ, АКУРА́ТНИЙ, СПРА́ВНИЙ, СО́ВІСНИЙ, ДОБРОСО́ВІСНИЙ, РЕ́ВНИЙ підсил., ПИЛЬНОВИ́ТИЙ, РЕВНИ́ВИЙ підсил. Словник синонімів української мови
  6. педантичний — Педанти́чний, -на, -не Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  7. педантичний — ПЕДАНТИ́ЧНИЙ, а, е. Який має риси педанта або ознаки педантизму. Військова кафедра. Це та кімната, де їх [студентів] стільки муштровано керівником кафедри, прискіпливим та педантичним майором (Гончар, Людина.. Словник української мови в 11 томах