пеніцилін
ПЕНІЦИЛІ́Н, у, ч.
Лікувальний препарат – антибіотик, який одержують з культур плісеневого гриба; застосовується при лікуванні ряду хвороб, пов'язаних з гнійно-септичними процесами.
Ряд антибіотиків (пеніцилін, стрептоміцин, синтоміцин, левоміцетин і т. ін.) виявилися досить сильною зброєю в боротьбі проти деяких небезпечних для життя людини інфекційних хвороб (з наук.-попул. літ.);
– Ми впорскували їй пеніцилін, збили температуру до нормальної (О. Донченко).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- пеніцилін — пеніцилі́н іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
- пеніцилін — -у, ч. Лікувальний препарат – антибіотик, якого одержують із культур плісеневого гриба; застосовується при лікуванні ряду хвороб, пов'язаних із гнійно-септичними процесами. Великий тлумачний словник сучасної мови
- пеніцилін — пеніцилі́н лікарський препарат; антибіотик. Застосовують при лікуванні гнійно-септичних та запальних процесів. Від назви плісеневого гриба – пеніцилія, з культури якого його одержують. Словник іншомовних слів Мельничука
- пеніцилін — ПЕНІЦИЛІ́Н, у, чол. Лікувальний препарат — антибіотик, який одержують з культур плісеневого ґриба; застосовується при лікуванні ряду хвороб, пов’язаних з гнійно-септичними процесами. Ряд антибіотиків (пеніцилін, стрептоміцин, синтоміцин, левоміцетин і... Словник української мови в 11 томах