1. Словник української мови у 20 томах

первопричина

ПЕРВОПРИЧИ́НА, и, ж., книжн.

Перша, початкова або головна причина чого-небудь.

[Гаврило:] Все, що око бачить наше, гетьмане, що відчуваємо ми, родилося все в огні. Вогонь первопричина всіх явищ (О. Корнійчук);

Так, це, напевне, він, Петро Синельников написав того анонімного листа .. От де первопричина всієї біди! (В. Собко).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. первопричина — первопричи́на іменник жіночого роду книжн. Орфографічний словник української мови
  2. первопричина — -и, ж. Те саме, що першопричина. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. первопричина — ПРИЧИ́НА (явище, яке зумовлює чи породжує інше явище; протил. наслідок), МОТИ́В, ПРИ́КЛЮЧКА розм., ПО́ШТОВХ розм., ПРУЖИ́НА розм., ПІДКЛА́ДКА розм., ПРИТИ́ЧИНА заст., розм., ПО́БИТ заст., розм., ПРИЧИ́НОК діал., ПРИТО́КА діал., ОСНО́ВА заст. Словник синонімів української мови
  4. первопричина — ПЕРВОПРИЧИ́НА, и, ж., книжн. Перша, початкова або головна причина чого-небудь. [Гаврило:] Все, що око бачить наше, гетьмане, що відчуваємо ми, родилося все в огні. Вогонь первопричина всіх явищ (Корн. Словник української мови в 11 томах