1. Словник української мови у 20 томах

первосвященик

ПЕРВОСВЯЩЕ́НИК, а, ч., іст., рел.

1. Перший або головний священик у древніх народів.

Правда, у творах Т. Шевченка згадуються давні первосвященики – Авраам і Мойсей, – але головні діючі особи – це Іісус, Марія, Іосиф (він же Йосип), Ірод, Пілат, святий Петро, Єлисавета, Захарій, Іван, Семіон (з наук.-попул. літ.).

2. Духовна особа вищого сану.

Знов замислився Горленко .. І невже Богові не однаково, якого визнавати первосвященика – римського чи царгородського?.. (З. Тулуб).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. первосвященик — первосвяще́ник іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
  2. первосвященик — -а, ч., рел. Духовна особа вищого сану. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. первосвященик — ПЕРВОСВЯЩЕ́НИК, а, ч., рел. Духовна особа вищого сану. Знов замислився Горленко.. І невже богові не однаково, якого визнавати первосвященика — римського чи царгородського?.. (Тулуб, Людолови, І, 1957, 40). Словник української мови в 11 томах