первосвятитель
ПЕРВОСВЯТИ́ТЕЛЬ, теля, ч., книжн.
Архієпископ.
Задовго до князя Володимира, якого Православна Церква вважає Первосвятителем Русі, християнську віру прийняв князь Аскольд, що разом із братом Діром правив у Києві в 60-80 рр. IX ст. (з газ.).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- первосвятитель — первосвяти́тель іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови