1. Словник української мови у 20 томах

перебушувати

ПЕРЕБУШУВА́ТИ, у́ю, у́єш, док.

1. без дод. Перестати бушувати; відбушувати.

Вода зійде швидко, Дніпро перебушує й заспокоїться (С. Голованівський);

– Їдьте додому, а я увечері прийду, коли тато перебушують (М. Стельмах).

2. що. Збурити, розбурхати всіх або багатьох.

– Він ціле село перебушував, у него [нього] жила живо грає, ой, ще й як грає! (Марко Черемшина).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. перебушувати — перебушува́ти дієслово доконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. перебушувати — -ую, -уєш, док. 1》 неперех. Перестати бушувати; відбушувати. 2》 перех. Збурити, розбурхати всіх чи багатьох. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. перебушувати — ПЕРЕБУШУВА́ТИ, у́ю, у́єш, док. 1. неперех. Перестати бушувати; відбушувати. Вода зійде швидко, Дніпро перебушує й заспокоїться (Голов., Тополя.., 1965, 225); — Їдьте додому, а я увечері прийду, коли тато перебушують (Стельмах, І, 1962, 446). 2. перех. Словник української мови в 11 томах