перев'язь
ПЕРЕ́В'ЯЗЬ, і, ж.
1. буд. Один із способів цегельної кладки.
Стіни притвору були складені у перев' язь з кладкою північної стіни основної будівлі (з наук. літ.).
2. рідко. Те саме, що пере́в'яз.
Старости й дружки вішають через плече рушники й перев'язі (І. Нечуй-Левицький);
Обличчя його все ще було забинтоване; замотана в бинти рука висіла на перев'язі (Л. Смілянський).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- перев'язь — пере́в'язь 1 іменник жіночого роду спосіб цегельної кладки рідко пере́в'язь 2 іменник жіночого роду перев'яз — стрічка, пов'язка рідко Орфографічний словник української мови
- перев'язь — [пеиревйаз'] -з'і, ор. -з':у, р. мн. -зеий Орфоепічний словник української мови
- перев'язь — -і, ж. 1》 буд. Один із способів цегельної кладки. 2》 рідко. Те саме, що перев'яз. Великий тлумачний словник сучасної мови
- перев'язь — ПЕРЕВ'ЯЗ (ПЕРЕВ'ЯЗЬ рідше), ПЕРЕВ'ЯЗКА, ЧЕРЕЗПЛІ́ЧНИК. Замотана в бинти рука висіла на перев'язі (Л. Смілянський); Кілька тижнів носив Сенько руку на перев'язці, засиленій на шию (С. Ковалів); За три тижні Андрій повернувся. Худий, жовтий, рука в черезплічнику (М. Коцюбинський). Словник синонімів української мови