1. Словник української мови у 20 томах

перегар

ПЕРЕГА́Р, у, ч.

1. Те, що перегоріло, залишилося від перегорілого.

[Меценат:] Хто знає, друже, чим була та іскра, з якої на землі вогонь з'явився? То, може, був нікчемний перегар, а все ж нам шанувать її годиться (Леся Українка);

Дід Овсій витрусив з люльки перегар, набив її тютюном й знову запалив (В. Земляк).

2. Запах чого-небудь перегорілого.

Мотор здригався від залізних конвульсій, штовхав уперед човна, чадив перегаром бензину й масла (П. Загребельний);

// Неприємний запах з рота, смак у роті від випитого спиртного, викуреного тютюну і т. ін.

Задушливий, кислий запах самогонного перегару витає над сплячим (Григорій Тютюнник).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. перегар — перега́р іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
  2. перегар — див. вонь Словник синонімів Вусика
  3. перегар — -у, ч. 1》 Те, що перегоріло, залишилося від перегорілого. 2》 Запах чого-небудь перегорілого. || Неприємний запах із рота, смак у роті від випитого спиртного, викуреного тютюну і т. ін. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. перегар — ГАР (перегорілі часточки чого-небудь; що-небудь згоріле), ЗГАР, ПЕРЕГА́Р, ГОРІ́ЛЕ, ПА́ЛЕНЕ, ЗГА́РЯТИНА рідко, ПА́ЛЯТИНА розм., СМА́ЛЯТИНА розм., ГА́РИВО діал. Гаром звідкись потягло — чи не пожежа (О. Словник синонімів української мови
  5. перегар — ПЕРЕГА́Р, у, ч. 1. Те, що перегоріло, залишилося від перегорілого. [Меценат:] Хто знає, друже, чим була та іскра, з якої на землі вогонь з’явився? То, може, був нікчемний перегар, а все ж нам шанувать її годиться (Л. Укр. Словник української мови в 11 томах