перегар
ПЕРЕГА́Р, у, ч.
1. Те, що перегоріло, залишилося від перегорілого.
[Меценат:] Хто знає, друже, чим була та іскра, з якої на землі вогонь з’явився? То, може, був нікчемний перегар, а все ж нам шанувать її годиться (Л. Укр., III, 1952, 451);
Дід Овсій витрусив з люльки перегар, набив її тютюном й знову запалив (Земляк, Гнівний Стратіон, 1960, 214).
2. Запах чого-небудь перегорілого.
Мотор здригався від залізних конвульсій, штовхав уперед човна, чадив перегаром бензину й масла (Загреб., Спека, 1961, 270);
// Неприємний запах з рота, смак у роті від випитого спиртного, викуреного тютюну і т. ін.
Задушливий, кислий запах самогонного перегару витає над сплячим (Тют., Вир, 1964, 135).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- перегар — перега́р іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
- перегар — див. вонь Словник синонімів Вусика
- перегар — -у, ч. 1》 Те, що перегоріло, залишилося від перегорілого. 2》 Запах чого-небудь перегорілого. || Неприємний запах із рота, смак у роті від випитого спиртного, викуреного тютюну і т. ін. Великий тлумачний словник сучасної мови
- перегар — ПЕРЕГА́Р, у, ч. 1. Те, що перегоріло, залишилося від перегорілого. [Меценат:] Хто знає, друже, чим була та іскра, з якої на землі вогонь з'явився?... Словник української мови у 20 томах
- перегар — ГАР (перегорілі часточки чого-небудь; що-небудь згоріле), ЗГАР, ПЕРЕГА́Р, ГОРІ́ЛЕ, ПА́ЛЕНЕ, ЗГА́РЯТИНА рідко, ПА́ЛЯТИНА розм., СМА́ЛЯТИНА розм., ГА́РИВО діал. Гаром звідкись потягло — чи не пожежа (О. Словник синонімів української мови