переговірник
ПЕРЕГОВІ́РНИК, а, ч., розм.
Той, хто веде переговори.
Схоже, посол вирішив злегка натиснути на українських переговірників, що “забарилися” спільно зі своїми російськими колегами в процесі деталізації підписаних 7 жовтня у Кишиневі українсько-російських угод, котрі передбачають створення міжнародного консорціуму з питань управління українською газотранспортною системою (з газ.);
Проблеми переговірників.
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- переговірник — перегові́рник іменник чоловічого роду, істота рідко Орфографічний словник української мови
- переговірник — переговорник, -а, ч. 1》 заст.Той, хто веде переговори. 2》 розм. Пристрій для переговорів (напр. селектор). Великий тлумачний словник сучасної мови