1. Словник української мови у 20 томах

перегомоніти

ПЕРЕГОМОНІ́ТИ, ню́, ни́ш, док., розм.

1. Закінчити гомоніти.

* Образно. Офіцери.., переждавши, поки перегомонів гук вистрілів, покинули свої становища (І. Франко);

Може, він пiдсобить тобi сiсти, як перегомонiти з ним, га? – I сама ж собi вiдповiла: – Перегомоню. А ти пий молоко та лягай хоч до полудня поспи здоровiший будеш (Григорій Тютюнник);

Дзвінок перегомонів, учні й учениці забиралися виходити (С. Ковалів).

2. Гомоніти дужче від кого-, чого-небудь.

– Не хоче [залізниця] стикатися з потоком [людей], що жене скорим рухом біля неї .. Її сичання й шум намагається його перегомоніти (О. Кобилянська).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. перегомоніти — перегомоні́ти дієслово доконаного виду розм. Орфографічний словник української мови
  2. перегомоніти — -ню, -ниш, док., розм. 1》 Закінчити гомоніти. 2》 Гомоніти дужче від кого-, чого-небудь. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. перегомоніти — ПЕРЕГОМОНІ́ТИ, ню́, ни́ш, док., розм. 1. Закінчити гомоніти. *Образно. Офіцери.., переждавши, поки перегомонів гук вистрілів, покинули свої становища (Фр., VI, 1951, 447); Дзвінок перегомонів, учні й учениці забиралися виходити (Ков., Світ.., 1960, 108). Словник української мови в 11 томах