1. Словник української мови у 20 томах

перегомін

ПЕРЕГО́МІН, мону, ч., поет.

Те саме, що пере́гук.

Аудиторія задоволено гурчала, і перегомін кількох десятків голосів зливався в джмеляче гудіння (Олесь Досвітній);

Україно, Живий передзвоне Молотків і сокир, Гудків ранкових перегомоне! (М. Рильський).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. перегомін — перего́мін іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
  2. перегомін — див. луна; переклик Словник синонімів Вусика
  3. перегомін — -мону, ч., поет. Те саме, що перегук. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. перегомін — ПЕРЕ́КЛИК (чергування вигуків, окликів, криків тварин, голосних звуків), ПЕРЕГУ́К, ПЕРЕГУ́КУВАННЯ, ПЕРЕКЛИКА́ННЯ, ПЕРЕГО́МІН поет. М'яко віддавалися в широкому степу переклики тривожних голосів і свищиків (Я. Словник синонімів української мови
  5. перегомін — ПЕРЕГО́МІН, мону, ч., поет. Те саме, що пере́гу́к. Аудиторія задоволено гурчала, і перегомін кількох десятків голосів зливався в джмеляче гудіння (Досв., Вибр., 1959, 283); Україно, Живий передзвоне Молотків і сокир, Гудків ранкових перегомоне! (Рильський, Поеми, 1957, 292). Словник української мови в 11 томах