перегорілий

ПЕРЕГОРІ́ЛИЙ, а, е.

1. Який закінчив, перестав горіти.

Огонь у печі потухав; перегоріле угілля тліло, та вже не давало того світу (Панас Мирний);

На столику у фарфоровому позлоченому зільничку – жмут темних, мов на уголь перегорілих, рож... (С. Васильченко);

* Образно. Не раз іще гостей з звірячими очима, що гірше татарви часів перегорілих чекатиму до себе (М. Хвильовий).

2. Який зіпсувався від надмірного нагрівання, довгого горіння.

Пошкоджені вимикачі, патрони, розетки, ізолятори треба негайно заміняти новими; те саме стосується і перегорілих ламп (з навч. літ.);

Там, де баби кричали похриплими голосами: “Сластьони, сластьони!”, тхнуло перегорілою олією (П. Панч).

3. Який став перегаром.

Здавалося [Орисі], начебто .. вона вже сидить за кермом трактора. Навіть .. вловлювала запах перегорілого гасу (Д. Бедзик);

Канушевич почув разом із сміхом гіркий, неприємний запах перегорілої горілки (Г. Коцюба);

// Такий, у якому чути запах перегару.

Війнуло звідти [з бункера] на бійців тяжким перегорілим повітрям, немов видихнутим з єдиних людських легенів (О. Гончар).