1. Орфоепічний словник української мови

перегорілий

перегорі́лий

[пеиреигоур’ілией]

м. (на) -лому/ -л'ім, мн. -л'і

Джерело: Орфоепічний словник української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. перегорілий — перегорі́лий 1 дієприкметник від: перегоріти перегорі́лий 2 прикметник який закінчив горіти; який зіпсувався від горіння; який став перегаром Орфографічний словник української мови
  2. перегорілий — -а, -е. 1》 Дієприкм. акт. мин. ч. до перегоріти. 2》 у знач. прикм.Який закінчив, перестав горіти. 3》 у знач. прикм. Який зіпсувався від надмірного нагрівання, довгого горіння. 4》 у знач. прикм. Який став перегаром. || Такий, у якому чути запах перегару. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. перегорілий — ПЕРЕГОРІ́ЛИЙ, а, е. 1. Який закінчив, перестав горіти. Огонь у печі потухав; перегоріле угілля тліло, та вже не давало того світу (Панас Мирний); На столику у фарфоровому позлоченому зільничку – жмут темних, мов на уголь перегорілих, рож... (С. Словник української мови у 20 томах
  4. перегорілий — ПЕРЕГОРІ́ЛИЙ, а, е. 1. Дієпр. акт. мин. ч. до перегорі́ти. На столику у фарфоровому позлоченому зільничку — жмут темних, мов на уголь перегорілих, рож… (Вас., II, 1959, 60). 2. у знач. прикм. Який закінчив, перестав горіти. Словник української мови в 11 томах