1. Словник української мови у 20 томах

перегук

ПЕРЕ́ГУК, у, ч.

Дія за знач. перегу́куватися і перегукну́тися і звуки, утворювані цією дією.

Згук та перегук неначе розворушив сонне лісове царство (І. Нечуй-Левицький);

Розповідає, як із лука Убив турецького царя. Довкіл веселі перегуки Вславляють Байду (П. Воронько);

Але ніщо – ні гордих маршів звуки, Ні велемовних тостів перегуки – Не скаже так про наших днів діла, Як прості й чесні роботящі руки (В. Бичко);

Знадвору долинали тихі перегуки сирен (Я. Гримайло);

З-за дверей кімнат ледве чутно перегук телефонів (І. Кириленко).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. перегук — пере́гу́к іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
  2. перегук — див. луна; переклик Словник синонімів Вусика
  3. перегук — -у, ч. Дія за знач. перегукуватися і перегукнутися і звуки, утворювані цією дією. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. перегук — ПЕРЕ́КЛИК (чергування вигуків, окликів, криків тварин, голосних звуків), ПЕРЕГУ́К, ПЕРЕГУ́КУВАННЯ, ПЕРЕКЛИКА́ННЯ, ПЕРЕГО́МІН поет. М'яко віддавалися в широкому степу переклики тривожних голосів і свищиків (Я. Словник синонімів української мови
  5. перегук — ПЕРЕ́ГУК, у, ч. Дія за знач. перегу́куватися і перегукну́тися і звуки, утворювані цією дією. Згук та перегук неначе розворушив сонне лісове царство (Н.-Лев., IV, 1956, 80); Розповідає, як із лука Убив турецького царя. Словник української мови в 11 томах