перезва
ПЕРЕЗВА́¹, и, ж., діал.
Перегук.
Перезва перепілок;
* Образно. Коли б перезва радісних сердець Моїм пісням назустріч полетіла (Л. Первомайський).
ПЕРЕЗВА́², и́, ж., етн.
Частина українського весільного обряду, звичай, за яким родичі молодої після першої шлюбної ночі йшли або їхали з відповідними обрядовими піснями на частування до хати молодого.
Усе село ніби палало в час перезви, бо все село гуляло на весіллі (І. Нечуй-Левицький);
Вчора справили весілля, А сьогодні на похмілля Ми справляєм перезву (О. Олесь);
Після перезви учасники бенкету переряджаються і йдуть по селу за здобиччю переважно до родичів нареченого і нареченої (з наук. літ.);
// збірн. Учасники такого походу, поїздки.
Місила болото весільна перезва, сповняючи холодне повітря піснями (М. Коцюбинський);
Чумакова рідня топталася, м'ялася надворі, та витівки не припинялися, і тому перезва посідала в сани (К. Гордієнко).
Значення в інших словниках
- перезва — перезва́ іменник жіночого роду частина українського весільного обряду Орфографічний словник української мови
- перезва — див. луна; переклик Словник синонімів Вусика
- перезва — I пер`езва-и, ж., діал. Перегук. II перезв`а-и, ж., етн. Частина українського весільного обряду, звичай, за яким родичі молодої після першої шлюбної ночі йшли або їхали з відповідними обрядовими піснями на частування до хати молодого. || збірн. Учасники такого походу, поїздки. Великий тлумачний словник сучасної мови
- перезва — ПЕРЕ́ЗВА, и, ж., діал. Перегук. *Образно. Коли б перезва радісних сердець Моїм пісням назустріч полетіла (Перв., II, 1958, 218). ПЕРЕЗВА́, и́... Словник української мови в 11 томах
- перезва — Перезва, -ви ж. Свадебный обрядъ: въ понедѣльникъ, послѣ первой брачной ночи, родственники новобрачной идутъ на угощеніе въ хату родителей жениха; при прохожденіи поютъ соотвѣтствующія пѣсни. Чуб. IV. 56. Маркев. 146. Щитайте, скільки душ у вас перезви. Словник української мови Грінченка