перекликатися

ПЕРЕКЛИКА́ТИСЯ, а́юся, а́єшся, недок.

1. Обмінюватися вигуками, криками; давати знати про себе один одному окликами.

До півночі чутно було, як вартові перекликались (О. Стороженко);

Дівчата на кручі посідали .. Весело з хлопцями перекликалися (А. Головко);

// Видавати по черзі голосні крики (про птахів, тварин).

Сичі в гаю перекликались (Т. Шевченко);

Безтінний день. Мовчання світове, Де дано коникам самим перекликаться Сухим сюрчанням (М. Рильський);

// чим. Видавати по черзі голосні звуки (про неживі предмети).

Перекликались різноголосими сиренами автомашини (С. Журахович);

Тоді були невеселі голубі дзвони: то йшов піст, і каланча перекликалася з іншими церквами (М. Хвильовий);

* Образно. Людські серця, кажуть, можуть перекликатись (С. Скляренко).

2. Голосно звучати по черзі.

Пальці в пальці заплітаються, І видзвонюють стежки, Голоси перекликаються (А. Малишко);

Звуки гітари то невидимими дзвіночками перекликаються між собою тихо й печально, то рокочуть, здіймаючи справжню бурю (Д. Ткач).

3. з чим, перен., розм. Бути схожим на що-небудь, співзвучним з чимсь, нагадувати про що-небудь.

Старі народні звичаї перекликались із звучанням бурхливого часу й самі оновлювались, набуваючи вже іншого, новітнього змісту (О. Довженко);

За характерним поєднанням білого кольору з темно-коричневим доморобним сукном бойківський одяг перекликається з поліським (з наук.-попул. літ.).