перекликатися

ПЕРЕКЛИКА́ТИСЯ, а́юся, а́єшся, недок.

1. Обмінюватися вигуками, криками; давати знати про себе один одному окликами.

До півночі чутно було, як вартові перекликались (Стор., І, 1957, 168);

Дівчата на кручі посідали.. Весело з хлопцями перекликалися (Головко, І, 1957, 220);

// Видавати по черзі голосні крики (про птахів, тварин).

Сичі в гаю перекликались (Шевч., І, 1963, 3);

Безтінний день. Мовчання світове, Де дано коникам самим перекликаться Сухим сюрчанням (Рильський, Поеми, 1957, 234);

// чим. Видавати по черзі голосні звуки (про неживі предмети).

Перекликались різноголосими сиренами автомашини (Жур., Вечір.., 1958, 398);

День і ніч в усі кінці неосяжної країни їдуть тисячі поїздів. Перекликаючись гудками, вони ніби повідомляють, що один везе до міста хліб, другий — в колгосп трактори (Іст. укр. літ., II, 1956, 333);

*Образно. Людські серця, кажуть, можуть перекликатись (Скл., Орл. крила, 1948, 55).

2. Голосно звучати по черзі.

Пальці в пальці заплітаються, І видзвонюють стежки, Голоси перекликаються (Мал., Звенигора, 1959, 285);

Звуки гітари то невидимими дзвіночками перекликаються між собою тихо й печально, то рокочуть, здіймаючи справжню бурю (Ткач, Жди.., 1959, 57).

3. з чим, перен. Бути схожим на що-небудь, співзвучним з чимсь, нагадувати про що-небудь.

Старі народні звичаї перекликались із звучанням бурхливого часу й самі оновлювались, набуваючи вже іншого, новітнього змісту (Довж., І, 1958, 336);

Поема "Данило Галицький" [М. Бажана], трактуючи боротьбу руського народу за свою незалежність проти німецьких псів-рицарів,.. по суті перекликається з днями великої битви проти фашизму (Мал., Думки.., 1959, 24).