перекликати

ПЕРЕКЛИКА́ТИ див. переклика́ти.

ПЕРЕКЛИ́КАТИ, а́ю, а́єш, недок., ПЕРЕКЛИ́КАТИ, и́чу, и́чеш, док., перех.

1. Робити перекличку (в 1 знач.).

Дзвінок покликав на перекличку. Нехотя посунули у верхню залу. Жук перекликає (Чумак, Черв. заспів, 1956, 144);

Рано збудять [новобранців], оглядітись не дадуть, Перекличуть, до майдану поведуть (Щог., Поезії, 1958, 108).

2. тільки док., заст. Покликати до себе (жити, працювати і т. ін.).

Я шавлію пересію, Руту пересмичу, А до себе миленького Таки перекличу (Укр.. лір. пісні, 1958, 317);

— Якби мені перекликати сюди Лавріна, я б навіки зосталась у матері, — думала Мелашка (Н.-Лев., II, 1956, 327).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

перекликати — перекли́кати дієслово доконаного виду переклика́ти дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
перекликати — I перекл`икатидив. перекликати. II переклик`ати-аю, -аєш, недок., перекликати, -ичу, -ичеш, док., перех. 1》 Робити перекличку (у 1 знач.). 2》 тільки док., заст. Покликати до себе (жити, працювати і т. ін.). Великий тлумачний словник сучасної мови
перекликати — ПЕРЕКЛИКА́ТИ див. перекли́кати. ПЕРЕКЛИ́КАТИ, и́чу, и́чеш, ПЕРЕКЛИКА́ТИ, а́ю, а́єш, недок. і док., кого. 1. Робити переклик (у 2 знач.). Дзвінок покликав на перекличку [переклик]. Нехотя посунули у верхню залу. Жук перекликає (В. Словник української мови у 20 томах
перекликати — ПЕРЕМАНИ́ТИ до кого, куди (приваблюючи чим-небудь, схилити до зміни місця роботи, проживання тощо), ПЕРЕНА́ДИТИ розм., ПЕРЕВА́БИТИ розм., ПЕРЕТЯГТИ́ (ПЕРЕТЯГНУ́ТИ) розм.; ПЕРЕМО́ВИТИ розм. (намовляючи); ПЕРЕЗВА́ТИ розм., ПЕРЕКЛИ́КАТИ заст. Словник синонімів української мови
перекликати — Переклика́ти, -ка́ю, -єш сов. в. перекликати, -каю, -єш, и -чу, -чеш, гл. Перезивать, перезвать. Молодая дівчинонька усіх хлопців перекликала. Чуб. V. 164. І все таки рідню свою я до себе перекликаю. Чуб. V. 457. Як уже всіх перекличе, то дівчата співають. Грин. III. 514. Словник української мови Грінченка