1. Словник синонімів української мови

перекликати

ПЕРЕМАНИ́ТИ до кого, куди (приваблюючи чим-небудь, схилити до зміни місця роботи, проживання тощо), ПЕРЕНА́ДИТИ розм., ПЕРЕВА́БИТИ розм., ПЕРЕТЯГТИ́ (ПЕРЕТЯГНУ́ТИ) розм.; ПЕРЕМО́ВИТИ розм. (намовляючи); ПЕРЕЗВА́ТИ розм., ПЕРЕКЛИ́КАТИ заст. (запрошуючи, закликаючи); ВІДБИ́ТИ від кого, розм. (примусити когось залишити попередню роботу, господаря). — Недок.: перема́нювати, перена́джувати, перева́блювати, перетяга́ти (перетя́гувати), перемовля́ти, перезива́ти, відбива́ти. Парасці заманулося переманити усіх сусід до себе, відбити усіх людей від Якова (Панас Мирний); Думав (Остап) Зінька перенадити, щоб він з їм у спілці був (Б. Грінченко); Ніколи не ждав (головний інженер), поки міністерство пришле йому гарних працівників: він сам їх шукав по всій країні, шукав і правдами й неправдами перетягав на свій завод (П. Загребельний); Прийшлось учителя шукать... Та що ми згодимо якого — Пан.. То до рекрут його віддасть, То перемовить та до свого Двора візьме (І. Франко); Хоч старому Захарію як не було у Терешка жити.., одначе перезвала Мелася його до себе (Г. Квітка-Основ'яненко); Я шавлію пересію, Ружу пересмичу, А до себе миленького Таки перекличу (пісня).

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. перекликати — перекли́кати дієслово доконаного виду переклика́ти дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. перекликати — I перекл`икатидив. перекликати. II переклик`ати-аю, -аєш, недок., перекликати, -ичу, -ичеш, док., перех. 1》 Робити перекличку (у 1 знач.). 2》 тільки док., заст. Покликати до себе (жити, працювати і т. ін.). Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. перекликати — ПЕРЕКЛИКА́ТИ див. перекли́кати. ПЕРЕКЛИ́КАТИ, и́чу, и́чеш, ПЕРЕКЛИКА́ТИ, а́ю, а́єш, недок. і док., кого. 1. Робити переклик (у 2 знач.). Дзвінок покликав на перекличку [переклик]. Нехотя посунули у верхню залу. Жук перекликає (В. Словник української мови у 20 томах
  4. перекликати — ПЕРЕКЛИКА́ТИ див. переклика́ти. ПЕРЕКЛИ́КАТИ, а́ю, а́єш, недок., ПЕРЕКЛИ́КАТИ, и́чу, и́чеш, док., перех. 1. Робити перекличку (в 1 знач.). Дзвінок покликав на перекличку. Нехотя посунули у верхню залу. Жук перекликає (Чумак, Черв. Словник української мови в 11 томах
  5. перекликати — Переклика́ти, -ка́ю, -єш сов. в. перекликати, -каю, -єш, и -чу, -чеш, гл. Перезивать, перезвать. Молодая дівчинонька усіх хлопців перекликала. Чуб. V. 164. І все таки рідню свою я до себе перекликаю. Чуб. V. 457. Як уже всіх перекличе, то дівчата співають. Грин. III. 514. Словник української мови Грінченка