перекочуватися

ПЕРЕКО́ЧУВАТИСЯ, уюся, уєшся, недок., ПЕРЕКОТИ́ТИСЯ, очу́ся, о́тишся, док.

1. Котитися, обертаючись навколо своєї осі, з місця на місце або на інше місце.

На чистих яблуках і сливах .. бриніли найчистіші дощові краплини, вилискуючи й перекочуючись з плоду на плід і падаючи на землю (О. Довженко);

Дзвенить у пустелі навколо нього вітер, перекочується пісок (Ю. Яновський);

При перевезенні шин їх установлюють у кузові вертикально і добре ув'язують, щоб вони не перекочувались під час руху (з навч. літ.);

* Образно. Краплини надії перекочуються і гаснуть у вогких куточках очей (М. Стельмах);

// на чому, в чому. Пересуватися разом з круглим предметом, що котиться з місця на місце.

Друзі .. показували Шевченкові китайського штукаря-акробата, який жонглював чотирма тарілками, перекочуючись по землі на величезній дерев'яній кулі (З. Тулуб);

// Робити обертальні рухи, котитися з боку на бік, з місця на місце, на інше місце.

Дуже боліла нога. “Вивихнув”.. Подумав [Біда] і вирішив спробувати .. покотитись .. Не сказав би, по чому котитися легше: стернею чи накачаним у колію шляхом .. І тут і там не моріг, що ним колись перекочувався в саду (М. Трублаїні);

– Підождіть, я вам постелю, – похопилася Одарка і хутко помостила подушку до стіни, а піл заслала рядниною. Стара не перелізла – перекотилася на те лігво (Панас Мирний);

// Швидко пересуватися, нагадуючи рух кулі, що котиться.

Їжаки, як смеркне, перекочуються там таємничими клубками (О. Донченко);

* Образно. Землевпорядник Дар'їн опецькувато перекочувався з одного кутка табору на другий (Іван Ле);

// у сполуч. зі сл. очі. Міняти напрямок погляду.

Під неспокійними повіками управителя роблено сміються і перекочуються з кутка в куток злорадні очі (М. Стельмах);

// Міняти своє місцеположення на небосхилі (про небесні світила).

– Ви лежите, над вами зорі миготять і перекочуються по небі (Ю. Яновський);

Сонце вже перекотилося за верби й осокори і чітко малювало рухливі верховини у знов посинілому небі (Дніпрова Чайка);

// Пересуваючись з місця на місце, мерехтіти, блискати (про світло, тінь і т. ін.).

Під ногами перекочувалися й дзюркотіли по землі хибкі місячні плями (О. Ільченко);

Навкруги перекотилися тіні, заіскрилася долина (М. Стельмах);

// через кого – що. Котитися, обертаючись навколо своєї осі, через яку-небудь перепону, через якийсь простір, перевертаючись з боку на бік; перевалюватися через когось, щось.

Перестрибує [Дем'ян] останній десяток кроків і перекочується через бруствер в окоп (Ю. Смолич);

От спіткнувся Марусяк.., одно коліно підігнулося, і він упав. В розмаху ледве не перекотився через нього Андрій, але утримався (Г. Хоткевич).

2. Пересуватися на колесах з одного місця на інше (про віз, бричку, екіпаж і т. ін.).

Бричка повільно перекочувалася під хилитання голови сплячого візника (із журн.).

3. Рухатися силою течії, вітру і т. ін. з місця на місце, на інше місце.

На небі копичаться хмари .. Чорними клубами перекочуються і спішать, спішать, спішать... (Г. Хоткевич);

За крок, перед очима, тьмяним оливом перекочувалась вода (В. Козаченко);

// через що. Текти, пересуватися через яку-небудь перепону, через якийсь простір.

В тому разі, коли долину ріки перегороджує поріг із стійких порід, вода перекочується через нього і падає прямовисно, утворюючи водоспад (з наук. літ.);

Хвиля перекотилася через голову, Вихор отямився (В. Кучер);

* Образно. Довжелезна колона комонників, мов річка, стиснута в берегах, чвалом пливе, поминаючи самітні могили, перекочуючись через горби (С. Добровольський);

// перен. Хвилеподібно рухатися під шкірою.

М'язи його перекочувалися під засмаглою шкірою, ніби й справді залізні чи принаймні гумові (В. Козаченко);

Щелепи контрадмірала стискуються, і під шкірою, на щоках, перекочуються м'язисті жовна (В. Кучер).

4. Розноситися, поширюватися перекотисто, розлягатися подібно до хвиль (про звуки).

Я чую, як пісня дужчає, здіймається вгору, перекочується могутнім грюкотом і гине тихим акордом в плюскоті зливи (М. Коцюбинський);

Гуркотить, перекочується небом артилерійська канонада, здригається земля від вибухів (Д. Бедзик);

Короткий, як подих, але густий і соковитий гомін перекотився класом (Ю. Смолич);

// безос.

Лункий пласт шуму нагло осунувся в тишу .. Перекотилось луною, завмерло... (О. Гончар).

5. тільки док. Те саме, що мину́тися.

Котилися сльози людські горами, йшов плач великий шумом верхів – а все гадалося: чей же [може] промине .. А воно не проминуло, не перекотилося, лиш упало лихо на Марусякову хату й запалило її (Г. Хоткевич);

Не знаю, де ти, хто ти, що ти нині, Усе перекотилось без сліда... (М. Рильський).

6. тільки недок. Пас. до переко́чувати 1–3.

Надвечір сонце переочується за хмарку;

Скільки перекотилося води через пороги Прута! (з газ.).